Uralistica

Степан Эрьзя: Неиця. Содыця. Маштыця. 140 чачома иезэнзэ./ Степан Эрьзя. К 140 летию. На языке Эрзя народа.

Степан Эрьзя: Неиця. Содыця. Маштыця.

 

(140 чачома иезэнзэ. 27.10.1876 -27.11.1959)

 

      Те ульнесь пек умок. Вишкиненень. Тетянень та-кие казнесь кинига. Лангакссонть ульнесь путозь  тейтерьавань бюстонь ванмо. Бюст валонть, нама, мон мееле мария, сестэ мон теде а содылинь. Ней а ледстяви, мейсь мон кувать кирдинь киниганть кедьсэнь, ды ванынь аванть чаманзо лангс, зярс авам эзизе сае книганть эстензэ.

     Ютасть иеть, мон касынь, седе тов сырединь, ансяк те чамась тешкас сельме икелем ашти. Нама, ней мон содан седе ламо чувтодонть. Марявсть-ловновсть ды теевсть содавиксэкс  эрьва кодат «превей» валт: стиль, метод, резьба, суннер… Ансяк теке, зярдо мон ванан те чаманть лангс, кепетить кевкстематне. Кода истя эряви маштомс коське чувтонть лаксемстэ "чачтамс" башка, эриця чама. Неяви - те од, аволь однэ ава. Сон соды эсь мазычиденть ды чарькуди, мейсь тонть ванновксось прась сонзэ лангс  ды  мезде тон арсят сонзэ лангс ванозь. Те чарькодемась визделгавтызе сонзэ, ансяк эзизе кежиявто, паряк тонгак сонензэ неяват мельстуицякс ды сон учи седе тов  эскельксэнть…

       А содан! Паряк те эри ансяк монь прясонть…?

  Ульнесь эйкакшпингене, ды нейгак  кадовсь тетям тень певтеме авторитетэкс. Мезе мон кевкстинь книгадонть - а лецтяви, ансяк эзть истовтово тетянь валонзо Степан Эрьзядо:

    - «Улить, цёрам, неиця ломанть. Сынь неить сень, мезесь лиятненень а неяви судо ало. Улить содыця ломанть, конатне содасызь эрямонть потмоёжос, лисьмань потмаксос. Улить ломанть маштыцят, сынест Инешкиазось максь сырнень кедть. Ды улить ломанть, конатнень Инешкипазось казни  колмоксть: сынь Неить, Содыть ды Маштыть.   Истямокс ульнесь Степан Эрьзя».

               Течи монень ули мезе поладомс тетянь валтнэс. Степан Эрьзя, конань рузтнэ кода свал салазь-ускозь лемдить «русский Роден», а стяко саизе раськелементь эстензэ лемекс. Сонзэ таланозо, ине маштомазо а касоволь истямо сэрьс эрзя раськеденть башка. Истя касы

бояр пангось. Муемстэнзэ тонть кенярдомадонть лиясто лексемаськак лотки мазычиденть. Ансяк  а весе содыть косто сон саевсь, пангось. Тосо, мода потсонть, эйстэнзэ эрьва ёнов чиить-оргодить ламодо-ламо, прячерьде седе човинеть ундокскеть, конат пурныть модастонть весе пангонь касомантень эрявиксэнть. Аламот содыть: ве бояр пангонть ундокстнэ лиясто сралить вирьганть цела гектарс.

    Истя Степан Эрьзяяк!  Сон ульнесь трязь–кастазь эрзя раськесэнть.

Ансяк учовсь «лембе пиземе шкась» ды таланозо кайсь менельс.  Эрзя раськенть ундокскензэ течи анокстыть седе тов сыцят одт эрзянь родент ды моцарт, эйнштейнт ды ньютонт, моисейть, вашингтонт ды пургазт.  «Лембе пиземесь» ютаволь! Мон кеман – те пиземесь маласо!

Эрязо Эрзянь Раськесь, вечкевикс ялгат!

 

Боляень Сыресь

Просмотров: 188

Эта запись блога закрыта для комментариев

Комментарий от: Boljaenj Syresj, Сентябрь 3, 2016 в 6:28pm

Степан Эрьзя: Той що Бачив. Той що Знав. Той що Вмів

(140 років зі дня народження. 27.10.1876 -27.11.1959)

 

Це було дуже давно. У дитинстві. Хтось подарував батькові книгу. На обкладинці було фото бюсту жінки. Зрозуміло, що слово «бюст» я почув потім, тоді я ще його не знав.

Зараз не можу згадати свого враження, але пам’ятаю що довго тримав ту книгу в руках не розкриваючи, доки мати не забрала книгу собі.  

Пройшли роки. Я виріс, навіть постарів, але те фото до сих пір перед очима.

Так, я знаю зараз дуже багато чого про дерево. Було прочитано –почуто багато різних «розумних» слів»: стиль, метод, різьба, сунер…   Але все одне, коли я дивлюся на це обличчя  - все одне виникає теж саме питання.

Як сталося, що стругаючи суху деревину майстер «народив» обличчя, що живе окремо?

Видно, що це молода, але не молоденька жінка.

Вона знає про свою красу та розуміє, чому твій погляд зупинився на неї, та про що саме ти думаєш при тому.

Твій погляд примушує її засоромитись, але вона не розсердилася, напевно ти теж викликаєш в неї симпатію та вона чекає твого наступного кроку…

Не знаю! Може це живе тільки в моєї голові…?

Як зараз, так саме в дитинстві, батько був для мене абсолютним авторитетом. Що саме я запитав його про книгу – не пам’ятаю, але не забулося те, що він говорив про Степана Ерзю:

-« Є синку люди які Бачать. Вони бачать те що деякі не можуть розглядити хоч під ніс піднеси. Є люди, які Знають. Вони знають все про життя до самих його глибин. Є люди, які Вміють. Таким Інешіпаз дав «золоті руки». А є люди які обдаровані Богом тричі, вони Бачать, Знають та Вміють. Ось таким був Степан Ерзя».

Сьогодні мені є що додати до батьківських слів.

Степан Ерзя, якого «русские», по давній злодійській традиції називають «русский Роден», не дарма взяв собі за псевдо ім’я свого народу. Його талант, Велике Вміння ніколи б не виросло у відриві від свого народу.

Так росте білий гриб.

Людина шукає, знаходить його, та іноді навіть подих перехоплює від його красоти. Але далеко не всі знають, звідки він взявся, той гриб.

Там, в землі, від нього в різні сторони розходяться- розбігаються без кінцева кількість  тоненьких –тоненьких корінців які збирають те, що необхідно для його народження. Буває так, що грибниця одного гриба займає площу до одного гектара.

Так формувався талант Степана Ерзі. Він був виплеканий своїм народом.

Сьогодні коріння ерзянського народу так саме готують тих хто скоро прийде. Ерзянських роденів та моцартів, ейнштейнів та ньютонів, мойсеїв, вашингтонів та пургазів. Бо «теплий дощик»  вже близько.

Хай живе Ерзянський Народ, друзі!  -У своїй Ерзянській Державі.

Боляень Сыресь

01.09. 2016

(Автор забороняє перекладати текст «на русский язик»)

Пусъёс

© 2019   Created by Ortem.   При поддержке

Эмблемы  |  Сообщить о проблеме  |  Условия использования